random header image

Водяні теплі підлоги

Основною складовою водяної теплої підлоги є труба, яка може бути виготовлена як з міді, в дорогих варіантах, так і з пластику у більш бюджетних моделях. Зараз на ринку багато якісних систем водяного опалення для підлог на основі пластику та металопластику.

Мідь хоч і має більш високу теплопровідність, але у пластика присутні свої достоїнства в число яких входить легкість, еластичність і несхильність корозійним процесам.

Склад пластику для теплої підлоги такий, що після зламу або згинання вони повністю відновлюють свою форму під впливом тепла. Матеріали, з яких виготовляється тепла підлога абсолютно безпечні і нетоксичні, а термін служби всієї конструкції становить понад п’ятдесят років.

Водяні теплі підлоги діляться на бетонні і настильний. У бетонних підлогах вся система трубопроводів монтується на теплоізоляцію підлоги, після чого заливається бетонним або цементним розчином.

Для правильного і рівномірного розподілу теплової енергії товщина стяжки над трубопроводом повинна бути не менше трьох сантиметрів. Такий тип водяного статі найчастіше використовується як основна система опалення в квартирі.

Монтаж такої системи виробляється таким чином – на чорнову стяжку настеляється теплоізоляція, тонка поліетиленова плівка, арматурна сітка. Після укладається власне сам трубопровід системи опалення. По периметру всього приміщення, вздовж стін, укладається так звана демпферна стрічка – вона зменшує нераціональне використання тепла на обігрів стін приміщення. Як демпферного стрічки найчастіше використовується спінений поліетилен. Зверху трубопроводу також бажано укласти ще один шар арматурної сітки. Він, по-перше, зміцнить чистову стяжку, а по-друге арматура буде служити для більш рівномірного розподілу тепла по всьому приміщенню. Трубу опалення кріплять до арматурної сітки хомутами.

Заливка опалювальної системи розчином здійснюється тільки після того, як будуть проведено перевірку на пропротікання під високим тиском. Не варто економити розчин на товщині заливки і чистовому шарі стяжки – верхній шар “пирога” бетонного теплої підлоги повинен витримувати навантаження до трьохсот кілограмів на квадратний метр.

Інший тип водяної теплої підлоги – це настильній. Його застосовують у випадках, коли неприпустима високе навантаження на перекриття приміщення. Наприклад, якщо в будинку дерев’яні перекриття. У порівнянні з бетонною теплою підлогою, у настильній навантаження на перекриття майже в десять разів нижче. При установці такої підлоги застосовуються дерев’яні лаги, укладені на чорнову підлогу. Настильний теплі підлоги бувають полістирольні і дерев’яні. У полістирольних зверху на трубопровід монтуються спеціальні пластини з добре проводить тепло металу.

Найчастіше для цих цілей використовують алюміній. Дерев’яна система теплої наливних підлог складається з шару дощок або аркушів дерево-стружкової плити, на які кріпляться листи з гіпсового волокна (ГПВ). Зверху монтується сам трубопровід з теплопровідними пластинами. Поверх системи опалення укладається ще один шар з гіпсо-волокнистих плит, а поверх нього вже йде обробка підлоги паркетом, лінолеумом або керамічною підлоговою плиткою.

Перевагами теплих підлог водяного типу є економія електроенергії, рівномірне прогрівання всієї площі приміщення і відсутність батарей опалення біля стін. До недоліків такої системи можна віднести зменшення висоти кімнати, досить високу вартість монтажу і складність при установці.

Залишити коментар

*
*